Стеноз хребтового каналу

Хребтовий стеноз – це хронічний процес, що характеризується патологічним звуженням центрального хребтового каналу, латеральної кишені або міжхребцевого отвору кістковими, хрящовими і мякотканинними структурами, з вторгненням їх у простір, займаний нервовими корінцями і спинним мозком. Іншими словами - це набута невідповідність обсягу хребтового каналу до обсягу його вмісту, що призводить до порушення кровообігу в спинному мозку та / або в його корінцях.

Найбільш часто спостерігається стеноз хребта на поперековому рівні. За даними різних авторів його частота у людей після 50 років становить від 1,8% до 8%. На 100 тис. населення щорічно, в середньому, проводять 10 операцій з приводу поперекового стенозу.

Симптоми:

• біль

Як правило, виникає при фізичному навантаженні, ході. Біль починається в спині, і іррадіює ізольовано в одну або обидві ноги, залежно від вираженості стенозу.

• слабкість і оніміння в ногах

Виникає поступово з тенденцією до наростання при тривалому захворюванні. Слабкість і оніміння особливо наростають під час ходи, це призводить до необхідності через деяку відстань (від кількох до 500 метрів), зупинятися і відпочивати. Як правило, при цьому пацієнти намагаються нагнутися вперед, сісти, або присісти, що приносить полегшення.

• порушення функції тазових органів

Проявляється появою порушення сечовипускання, таких як нетримання сечі, імперативні позиви до сечовипускання. Також нерідко виникають проблеми і з функцією кишечника у вигляді закрепів або недостатній функції сфінктера. У чоловіків часто одним із симптомів стенозу може бути імпотенція.

Існує медіальний (центральний) і латеральний види стенозування хребтового каналу. Центральний стеноз проявляється зменшенням відстані від задньої поверхні тіла хребця до найближчої протилежної точки на дужці біля основи остистого відростка (до 12 мм - відносний стеноз, 10 мм і менше - абсолютний). Латеральний стеноз відбувається за рахунок звуження корінцевого каналу та міжхребцевого отвору до 4 мм і менше.

Основною причиною розвитку стенозу хребетного каналу є процес дегенерації міжхребцевих дисків. Внаслідок цього розвивається остеохондроз хребта.

Найбільш часто стеноз хребтового каналу є в останній 4-ої стадії остеохондрозу хребта. Його виникнення характеризується тим, що на тлі нестабільності хребетно-рухового сегмента (3-я стадія остеохондрозу) розвиваються компенсаторні процеси спрямовані на його стабілізацію. До них відносяться розростання кісткової тканини у вигляді остеофітів, артроз міжхребцевих суглобів. Міжхребцеві суглоби обмежують як хребетний канал, так і зони входу нервового корінця, проміжну зону і міжхребцевий отвір. Розростання міжхребцевих суглобів призводить до звуження вищевказаних анатомічних утворень і відповідно до розвитку стенозу.

Діагностика

У першу чергу пацієнт з наявністю хоча б одного з вищевказаних симптомів звертається до лікаря за місцем проживання. При підтвердженні симптомів лікар повинен направити пацієнта на консультацію до невролога (нейрохірурга). Наявність клінічної симптоматики є приводом для проведення рентгенографії хребта та призначення нейровізуалізаційних методів обстеження, таких як комп'ютерна томографія та магнітно-резонансна томографія.В умовах нашої клініки є можливість виконати всі дослідження на сучасних апаратах. У більшості випадків цих методів досить для діагностики стенозу поперекового відділу хребта.

Часто застосовується електронейроміографія - це метод досліджує ефективність передачі електричного імпульсу по нерву та його передачу до м'язів. Зменшення швидкості провідності і втрата сили імпульсу свідчить про здавлення нерва. Також, електронейроміографія може підтверджувати отриманий позитивний ефект від проведеного лікування або операції.

Лікування

Консервативне лікування включає в себе значне зменшення фізичної активності пацієнта, носіння підтримуючого корсета на поперековий відділ хребта для обмеження в ньому рухів, застосування протизапальних засобів, судинної терапії. Також, на ранніх стадіях захворювання особливо ефективні фізіотерапевтичні методи лікування, санаторно-курортне лікування (м.Хмільник). 

Як правило, на запущених стадіях консервативне лікування неефективне, воно якщо і дає позитивний результат, то він дуже нетривалий.

У таких випадках проводиться оперативне втручання, під час якого збільшується діаметр хребтового каналу, тобто створюється його декомпресія. 

Види оперативних втручань:

Лямінектомія– вид оперативного втручання, при якому видаляється заднє півкільце хребця, тобто видаляється задня стінка хребтового каналу. При цьому створюється оптимальний доступ до нервових утворень хребта, гриж міжхребцевих дисків, кісткових розростань. В останні десятиліття такі операції проводяться з установкою стабілізуючих систем (PLIF, TLIF, XLIF стабілізація). Як правило, після створення адекватної декомпресії, проводяться транспедикулярні шурупи в тіла хребців, які з'єднуються між собою титановими балками. Таким чином, формується траспедикулярна система стабілізації, яка буде нести більшу частину опорної функції даного сегмента хребта. Ми використовуємо системи стабілізації всесвітньо відомих компаній Stryker, Medtronic, ChM та ін.

Форамінарна мікродекомпресія - вид малоінвазивного оперативного втручання при якому здійснюється декомпресія нервових корінців у хребетному каналі, міжхребцевому отворі. Через невеликий розріз шкіри і м'яких тканин (1-2 рівня декомпресії = 3-5см), з використанням оптичного збільшення (хірургічного мікроскопу, або бінокулярної лупи) видаляють фактори компресії спинального корінця (форамінарні грижі міжхребцевих дисків, гіпертрофовані частини фасеткових суглобів і жовту зв'язку).

Ідеально, після виконання форамінарної мікродекомпресії здійснювати встановлення систем динамічної межостистої стабілізації. Ми використовуємо системи DIAM і Coflex. Застосування таких систем дозволяє повернутися до практично нормального фізично активного способу життя в найкоротші терміни після операції. Це здійснюється за рахунок того що система бере на себе те навантаження з якою не може справлятися дегенерований сегмент, і працює як додатковий міжхребцевий диск або іншими словами як «амортизатор».

Застосування стабілізуючих систем значно збільшило ефективність таких операцій. Вже на наступний день після операції Ви будете ходити, а через кілька днів покинете лікарню, адже в більшості операцій (99% малоінвазивних) ми застосовуємо косметичний внутрішньошкірний шов. Вам не потрібно буде знімати шви з шкіри, так як їх не буде.

Роз'яснювальний лист DIAM